Іноді мені хочеться запитати – до якої міри нестерпним має стати життя людини, аби вона, нарешті, обрала себе? Не інших, не дітей, подружжя або батьків, чи то роботодавців, або навіть випадкову людину в громадському місці – себе!
Багато хто з самого дитинства продовжує жити з відчуттям, що в першу чергу винен іншим. Буває, такі люди віддають свою енергію, свої ресурси навіть раніше, аніж отримують їх самі – вони пов’язують себе зобов’язаннями, обіцянками. Залишаючи собі лише прожитковий мінімум, або навіть виходячи в мінус – у тебе ще немає, але вже роздано. І живеш завжди знесилений, знеструмлений, не розуміючи чому. Коли слово «треба» стає основним двигуном по життю, це життя автоматично стає важким і безрадісним. Коли людина добре знає, що потрібно іншим, але не знає, чого хоче сама для себе, коли чогось прагне лише заради для інших, коли у неї в потоці справ майже немає власного часу – вона вже саму себе покинула. І вчить, старанно вчить своїх дітей чинити так само, своїм же власним прикладом та претензіями. На що б людина себе ні розмінювала, її душа буде від того плакати, і сотні, тисячі справ не заглушать повною мірою цей голос душі. А якщо душа плаче – починає хворіти тіло. Той, хто кинув себе і не піклується перш за все про свої потреби, поступово знесилюється і колись захворіє від цього.
Наскільки нестерпним має стати життя, аби людина, нарешті, визнала: щось від початку не так? Щоб наважилася повернути себе собі, поставити в центр власного всесвіту та хоч трохи пожити власним життям? Не заради когось, не заради чиїхось очікувань?
Той, хто роками звик роздавати себе іншим, хто вже й сам себе майже не відчуває, часто здатен наважитися на цей вибір лише досягнувши стану повного відчаю, на порозі великої біди, коли життя стає нестерпним. Це те, що мені доводиться бачити досить часто. Обрати себе, не чекати схвалення, взяти повну відповідальність за власне життя – означає подорослішати по-справжньому.
Потік справ, проблем і чужих потреб ніколи не скінчиться. Але як же безглуздо і сумно втратити самого себе у цьому потоці…
