Конфлікти в житті закоханої пари неминучі та важливі. Конструктивний конфлікт допомагає прояснювати, дізнаватися нове, краще зрозуміти один одного, і все це разом призводить до більшого зближення і дійсно поглиблює стосунки. Пам’ятаєте особливу свіжість повітря після грози? – так само хороший конфлікт здатний освіжати емоційну атмосферу.
Коли ми не вміємо правильно конфліктувати, ми конфліктів боїмося, по можливості уникаємо їх і терпимо дискомфорт – доти, доки терпець не урветься. Та насправді конфлікт як такий не поганий по суті, він нейтральний. Він може привести вас як до поганих, так і до справді хороших результатів, залежно від того, в чому і як виражався і наскільки грамотно був скерований.
Ні розпалювання конфлікту, ані спроби його залагодити не є однозначно руйнівними або корисними. Єдине, що має значення, це усвідомлення тобою власних дій, а також розуміння, як саме вони впливатимуть на партнера. Важливо розуміти, заради чого ти конфліктуєш, і чи дозволяє саме той спосіб, яким ти зараз висловлюєш невдоволення, досягати бажаного результату.
Однозначна впевненість у власній правоті або тотальній неправоті партнера мало допомагає в конфлікті. Можна доводити, що твоя правда правдивіше лише тому, що ти у це віриш, але це не призведе до гарних результатів (хоча саме в такому стилі ведеться більшість стихійних суперечок). Чи зможеш ти виявити та визнати хоча б 2% правоти в словах партнера? Чи цікаво тобі, які підстави має його впертість або найабсурдніше його звинувачення?
Якщо в конфлікті ти бажаєш слідувати лише власній точці зору, доводячи її, та натрапляєш на таку ж поведінку партнера – це не означає, що твій партнер несповна розуму. Версій реальності стільки ж, скільки існує людей, і кожен з вас має рівні права формувати та відстоювати своє бачення реальності. Вирішення конфлікту не відбудеться без бажання хоча б одного з партнерів з повагою досліджувати точку зору іншого, пізнавати його версію реальності. Що важливіше – затвердити свою правоту, або зберегти відносини? Якщо кожному з вас дуже боляче, то чи станеш ти стверджувати, що твій біль дужчий та більш значимий?
Коли ми вчимося конфліктувати грамотно, конфлікт вже не сприймається як серйозна загроза стосункам, навпаки – він стає цінним інструментом досягнення близькості та порозуміння. Корисно знати особливості поведінки, які за будь-яких обставин дозволяють знизити інтенсивність конфлікту.
Американський психолог Джан Дворкін [1] запропонувала набір прийомів, які ми використовуємо, щоб розпалити конфлікт, а також альтернативних способів знизити загострення пристрастей (деескалувати конфлікт), щоб в результаті досягти розуміння.
Давайте їх розглянемо.
1. Апріорі вважаємо, що наші сили рівні
Твій партнер може не володіти тим самим рівнем соціальних привілеїв або особистої сили, якими володієш ти, і тому може бути не таким міцним та стійким, або відчуває себе менш комфортно, коли процес прямує до конфлікту. Коли ти наполягаєш, аби він брав участь у конфлікті таким способом, який пропонуєш ти, або повинен бути залучений до нього за всяку ціну (наприклад, за рахунок сну) – ти зловживаєш своєю силою, якої не усвідомлюєш. Це посилює і затягує конфлікт, а не призводить до його вирішення.
Для деескалації конфлікту. Виявляй інтерес до того, як другий учасник відчуває свою силу в конфлікті. Допоможи створити атмосферу поваги до ваших індивідуальних відмінностей, враховуй обмеження партнера. Кожен з нас по-різному стійкий до стресу, а надто сильний стрес не сприяє хорошим рішенням.
2. Діємо зверхньо або поблажливо
Партнеру, швидше за все, не сподобається, коли ти дієш як учитель, психотерапевт або доктор без взаємної та явної угоди про те, що партнер у даному конфлікті дійсно бажає зайняти роль твого студента, клієнта або пацієнта. Якщо відповідальність, знання та авторитет завжди знаходяться на твоєму боці, партнер відчуватиме себе некомфортно та буде опиратися наявному тиску.
Для деескалації конфлікту. Завжди запитуй, перш ніж пропонувати. З’ясуй, чи бажає твій партнер саме зараз твоєї допомоги, мудрої поради та участі в його справах. Якщо відповідь негативна, займися собою. Участь у справах партнера без його на те згоди – це завжди порушення його особистих кордонів. А здорова реакція на порушення кордонів – дискомфорт та різного роду імпульси, спрямовані на захист цих самих кордонів. Тобто протест, гнів, злість, роздратування. У будь-якому випадку, свого ти або не доб’єшся, або воно буде результатом насильства і породить нові конфлікти в майбутньому, коли партнер набереться сил для опору.
3. Використовуємо соціальні стереотипи та узагальнення
Всеосяжні твердження щодо статі, віку, соціальної групи, культури, родини або походження твого партнера дуже рідко допомагають в конфліктах. Пам’ятай: стереотипи, які у тебе є щодо іншої людини, дуже часто являють собою проекцію витісненої частини тебе самого. Наприклад, не визнаючи власну владу у відносинах, ти можеш надмірно проектувати цю владу на свого партнера (тому що він чоловік і представник патріархальної культури), хоча конкретний чоловік в конкретному конфлікті відчуває себе вразливим та позбавленим авторитету.
Для деескалації конфлікту. Цікався досвідом партнера – він може приголомшливо відрізнятися від того, чого ти очікуєш на підставі свого стереотипного мислення.
4. Недооцінюємо власну силу і переоцінюємо силу партнера
Якщо ти відчуваєш свою слабкість і віриш, що партнер сильніший за тебе, намагаючись бути нарівні з ним ти можеш задіяти в конфлікті з ним більше власних сил, аніж необхідно. Якщо твій партнер діє аналогічно, ви обидва захлинаєтеся в конфлікті та надмірно тиснете одне на одного.
Для деескалації конфлікту. Усвідомте, що всі ми сильніші, ніж думаємо про себе. Можливо, твій партнер добре відчуває твою силу, навіть якщо ти сам її в собі не визнаєш та не відчуваєш. Навчися нею володіти та не приховуй її. Використовуй свою силу в конфлікті, але виважено.
5. Створюємо коаліції
«Всі довкола згодні зі мною!». «Навіть твої друзі потерпають від тої самої проблеми з тобою, що і я!». Всі ми схильні залучати до конфлікту союзників та формувати коаліції, коли відчуваємо себе слабкими. Така тактика дійсно збільшує силу натиску, але не є справедливою та не веде до сприятливого вирішення конфлікту. Твій партнер не зможе чинити опір тому, хто фізично відсутній в конфлікті та, по суті, є примарою.
Для деескалації конфлікту. Наберися хоробрості говорити від свого імені. Це чесно.
6. Витісняємо ненавмисні сигнали у спілкуванні
Придушення незгоди не прибирає конфлікт, але розтягує його у часі, робить хронічним. Це не допомагає – відповідати партнеру «Я в порядку» або «Нічого не сталося», якщо твої зуби скриплять, а кулаки стискаються у кишенях. Пригнічене напруження, незгода, протест і біль все одно вимагають вираження. Потім вони обов’язково проявляться у вашому контакті. Можливо, не безпосередньо, а у вигляді пасивної агресії або надлишкової емоційної реакції на щонайменшу дрібницю. Причому тоді, коли ви обидва найменше цього очікуєте.
Для деескалації конфлікту. Звертай увагу на різні аспекти свого спілкування, в тому числі на реакції тіла. Досліджуй ті твої реакції, які незрозумілі тобі або турбують твого партнера. Помічай все те, що тобою проявляється ненавмисно. Дозволь цим проявам розкрити свою приховану правду для вас обох. Досліджуй це, навіть коли твій партнер дуже різко відгукується про твій стиль спілкування або реакції твого тіла. За будь-яким таким звинуваченням прихована цінна частинка правди.
7. Приховуємо свої реакції та робимо вигляд, що нас нічого не зачіпає
Діючи в конфлікті з позицій сили, холодно або незворушно, ми непрямим способом провокуємо опонента продовжувати конфлікт та проявлятися ще сильніше, аби «достукатися» до наших почуттів. Якщо партнеру здається, що його послання не почуте і ніяк не зачепило ваші почуття – він посилює конфлікт.
Для деескалації конфлікту. Не приховуй від партнера свій біль. Дозволь партнеру побачити, як глибоко він тебе ранить. Зображати холодність – це не прояв сили, а прояв несправедливості по відношенню до себе та спотворення правди для партнера.
8. Передражнюємо, дражнимо, насміхаємося, перебільшуємо або використовуємо сарказм
Використання узагальнюючих перебільшень, таких як «завжди» та «ніколи» змушує партнера оборонятися. Використання їдких жартів з метою «зробити розмову легкою» робить її набагато важчою. Гумор може бути прекрасним засобом вирішення конфліктів, та лише тоді, коли жартують не за чужий рахунок. Глузування все ускладнює, а будь-які узагальнення далекі від правди.
Для деескалації конфлікту. Уникай перебільшень, а натомість будь специфічним, наводь конкретні приклади. Замість роздратованого глузування, говори прямо, якщо тебе щось не влаштовує. Можливо, тобі це непросто виконати, але інформація буде набагато простіше сприйнята партнером.
9. Вибачаємося занадто швидко
Якщо ти поспішно вибачаєшся – ще до того, як твій партнер повною мірою висловив свої почуття – це може зупинити розмову, створити відкладений конфлікт або навіть погіршити його. Коли партнер відчуває себе емоційно пораненим, переживає печаль і біль через твою поведінку, у нього повинен бути шанс висловити це – повністю! Якщо ти обираєш надмірно перепрошуючу поведінку або тонеш у самозвинуваченні, ти перенаправляєш розмову на обговорення власної провини і болю. А ще ти можеш думати, що питання вичерпане, адже вибачення вже прозвучало. Але така стратегія нічим не допоможе партнеру. Та й ти не зможеш зосередитися на усвідомленні причин конфлікту та на необхідності якось змінювати свою поведінку.
Для деескалації конфлікту. Розвивай толерантність до власних помилок і неправоти. Вислуховуй партнера повністю. Навіть якщо тобі нестерпно боляче чути про те, як сильно ти раниш кохану людину. Це спосіб розділити спільний біль, це зближує. Не потрібно поспішати вибачатися і тим самим «зам’яти» болісну розмову; справжній шлях до прощення може бути довгим і вимагає часу. Важливо вчасно вибачитися, але не варто переривати промову партнера своїми вибаченнями або виправданнями.
10. Залишаємося в зоні комфорту
Коли твої власні потреби, твоя безпека та стиль спілкування для тебе пріоритетні, ти схильний завжди захищати свою позицію та бачиш ситуацію однобоко. Оціни, чи важко тобі поступитися власною ініціативою та судженням? Чи наполягаєш ти жорстко на принципах, ігноруючи своє серце? Чи боїшся побачити ситуацію глибше або зануритися в більш глибокий стан свідомості? Чи боїшся ти нестабільності, чи лякає тебе невідоме?
Для деескалації конфлікту. Навчися почуватися комфортно з власним дискомфортом. Дозволяй собі рухатися (так, навіть фізично рухатись, не застигаючи в єдиній позі!). Дозволь собі бути зворушеним реакціями партнера. Дозволь його злості, люті або каяттю зрушувати твою точку зору. Дозволь собі вчитися у конфліктів, рухаючись на більш глибокі рівні розуміння себе та іншого. Помічай, а потім поділися з партнером тонкими змінами власних емоцій. Якщо твій голос в розпалі конфлікту раптом знижує свою гучність, зверни на це увагу. Намагайся не потрапляти у залежність від бадьорого адреналінового стану.
11. Ігноруємо внутрішні аспекти конфлікту
Зовнішня поляризація майже завжди відображає внутрішній конфлікт, який може виявляти себе у снах, різних тілесних станах, обмовках і ненавмисних жестах. Коли ми витісняємо певні внутрішні частини себе, ці аспекти виникають в загальному полі як неприємний «інший». Коли ви приховуєте ці аспекти від інших, або навіть від себе самого, ви можете різко засуджувати оточуючих, які проявляють ці якості в контакті з вами.
Для деескалації конфлікту. Іноді цілком реально усунути міжособистісні конфлікти за рахунок вирішення конфліктів внутрішніх. Коли ти наважишся дослідити небажані частини самого себе, тебе з меншою ймовірністю буде зачіпати або тривожити прояви подібних якостей у партнері та інших людях [1].
І все-таки, бувають умови, за яких конфлікти не здолати. Джон Готтман, відомий американський експерт в області сімейних стосунків, досліджував, які стилі спілкування в парі дозволяють з великою ймовірністю передбачати швидкий розрив [2]. Він показав, що з усіх емоцій, які люди здатні відчувати, найбільш значущим передвісником розлучення є презирство до партнера. Будь-яка форма презирства є токсичною для відносин, тому що виражає огиду і зневагу. Іншими словами, презирство немов промовляє: «Я краще тебе, ти нижче за мене». Презирство живиться постійними негативними думками про партнера та проявляється як атака на його самовідчуття, а це неминуче посилює конфлікт, який поступово набуватиме найбільш небезпечних та деструктивних форм. Майже нереально вирішити проблеми у стосунках, коли один з партнерів дізнається про те, що жалюгідний та противний іншому [2]. Пам’ятайте: врегулювання конфлікту вимагає наявності хоча би в одного з партнерів бажання з повагою досліджувати точку зору іншого та пізнавати його версію реальності.
Безумовно, говорити неприємну правду важко. І все ж, дослідження показали, що навіть на роботі людям важливо вчитися бути незгодними більше, а не менше, оскільки креативні суперечки призводять до хороших результатів [3]. Здатність справлятися з неминучими розбіжностями та грамотно залагоджувати конфлікти набуває величезного значення для збереження життя у парі та щастя у стосунках. Теоретичні знання про те, як конфліктувати конструктивно, справді важливі та корисні, але щоб сформувати відповідні навички доведеться практикуватися.
На закінчення можете спитати себе: «Як саме зміниться мій стиль участі в конфліктах з партнером після прочитання цієї статті? Що мені хотілося б змінити?».
З подібних питань починаються зміни на краще.
1. Jan Dworkin. Make Love Better, 2019.
2. Ellie Lisitsa. The Four Horsemen: Contempt // The Gottman Institute Blog, 2013
3. Amy Gallo. Why we should be disagreeing more at work// Harvard Business Review, January 3, 2018.
Катерина Котенко
